Нарешті і для мене розпочався вело сезон!
З задоволенням читав про активне сумське вело життя а сам все не міг сісти у сідло. Перше причина не було вело а друга часу вільного не багато.
Цієї весни все почалось для мене з придбання вело. Спочатку пройшовся по місцевим магазинам. Продавці у будь якій країні перша за все намагаються заробити гроші. Тому мені пропонували акційні Bianchi та Giant усього за 3-4 тис
. Такі вело не для мене. В Інтернеті ціни нижчі , тому вирішив покупати за допомогою місцевих сайтів або e-buy. На місцевих сайтах спробував купити щось б.у . Виявилось що вибір не багатий. Тут процвітає хвороба їздити на вело з однією передачею single gear або ще гірше fixed gear (це коли педалі треба крутити завжди ,навіть якщо ти вже мертвий)
. По місту я бачив досить багато таких модних хлопців з однопредачними вело. У Сумах на таких можна їздити, доведено багатьма сумчанами та жителями сільської місцевості. Бо Сумська область порівняно з Ютою рівна як стіл. Як їздити тут на такому я не знаю. Я навіть до роботи на такому би не доїхав бо Університет на горі. Наступна проблема б.у ринку це вінтажні вело. Ця хвороба відома і сумчанам. Тут також можна придбати чудову італійську раму 85 року усього за 1 тис. Я поважаю історію, але хочеться просто нормально їхати. Оцінивши ринок вело прийшов до висновку що якщо поїздити по сумським селам та накупити роздовбані вело-картоплевози то можна у США робити бізнес. А що? Single-gear немає сумнівів, вінтажність теж поза конкуренцією
. Але нормальних велосипедистів тут набагато більше. А деякі ганяють просто дуже круто.
Всі ці намагання закінчились тим що Дмитро -Indian у режимі Skype переговорів порадив мені купити вело китайського виробництва Gravity, що я зробив на e-buy. Взагалі тут дуже зручно купувати у Інтернеті. Все привозять прямо до квартири. А якщо немає вдома або залишають повідомлення де забрати, або лишають посилку під дверима. Мені це було дивно, сумська логіка підказувала мені що можуть вкрасти. Але ні. Тут це нормально, я бачив великі пакунки які просто лежали під дверима. Ніхто їх не краде. Поки чекав прибуття вело накупив вело-одягу та різних потрібних речей, пляшки, ліхтар, інструменти. Деякі речі б.у. дуже дешеві але у чудовому стані. Вело приїхало з Техасу з досить великим запізненням, я вже думав що хтось транспортує вело своїм ходом. У переписці з продавцем з’ясувалось що у них був дефіцит рам мого розміру. Мені повернули за затримку 20 баксів, приємно…
Вело привезли додому у ящику який здавався невеликим.
А ось і вело всі можуть оцінити..
(зверніть увагу на символ буряка біля назви парку
) Нічого супер особливого у вело немає.
Але все зроблено нормально ніяких проблем.
Перемикач передач micro shift
наче переключаєш пів-передачі з одного боку зручно бо можна точніше перемикати, а з іншого клацати більше.
Три передачі з переду що дуже корисно для мене.
Перше що зробив після зборки це урочисто наклеїв світло відбиваючи наклейки velo-sport які мені вислав Olmi.
Ще раз дякую! З мене могорич по прибутті на Батьківщину. Буду намагатись не осоромити чесне ім’я сумського вело сайту.
А тепер на випробовування..Вирішив спочатку у гори не їхати а покататись недалеко та настроїти вело. Поїхав у мій улюблений парк
. Пофоткав краєвиди
та пташок
, ну і звичайно фото інсталяції на тему velo-sport
. Суто американське фото
Потім 2 тижні тому поїхав вже серйозно, у гори але не дуже далеко. Погода того дня була чудова
. Пустеля цвіте, прекрасні гірські краєвиди та чисте повітря.
Чудово покатався.
А ось на тому тижні зовсім інше справа. Поліз у серйозні гори. Перед виїздом думав чи одягати щось крім майки бо було тепло. Вирішив одягнути бо побачив хмарки вдалині над шорами. Поїхав… На першу гору заліз нормально. Потім друга та набагато гірша, перевал за 2000 м. Думав не заїду. Було жарко, але біля дороги траплялось досить багато снігу. Потихеньку крутив по серпантину. Велосипедистів траплялось не багато. Я зрозумів чому. Стало холодно. На підході до перевалу пішов сніг. Так я ще не їздив. Додряпався до вершини
. В очах миготіло а тут ще вітер та сніг схожий на мілкий град. Трохи пофоткав не перевалі.
. Вітер задув ще сильніший. Поїхав у низ. Окуляри ще не купив
. А дарма. Сніжна крупа била у очі, швидкість під час спуску за 70 км.год . На дорозі (яка до речі ще перекрита для авто) траплялись каміння та невеличкі купки снігу. З’їхав у долину повністю замерзлий. Зігрівся на підйомі на іншу меншу гору. А потім вже у самому місті стало нормально. Можна сказати що перший виїзд пройшов не погано.
Тепер залишилось дочекатись вело-взуття та контактні педалі які повинні приїхати десь за тиждень. Після чого буде повний комплект.
А потім кататись. Можливо ютівськи гори стануть для мене більш легшими. Поки що цей 2-х тисячник справжнє випробовування.
Радий читати що підготовка до першого бривету йде повним ходом. Вірю що все буде супер. Всім привіт!!!!!
Вхід
Галерея
Допомога
Пошук
Канал
. Поїздок було не багато. Стало холодно. А спеціальний одяг придбати вирішив вже на весну. До того ж американці пригрузили роботою по повній. Але все ж таки вдалось пару разів непогано покататись. 
…Смачні були…
..Доїхали до озера. Озеро величезне. 
. На зворотній дорозі по фотографували літаки. Красиво заходять на посадку прямо над головою 
. До сих пір не розумію як нічого не зламав. Успів згрупуватись, Убрав плече, голову та перекотився. Подряпався і все. Очухався пішов подивитись на яму Колір ями не відрізнявся від дороги..Побачити дуже складно. З 2-х метрів не видно. Але ж я політав не слабо. Ось тобі розслабленість на дорогах Америки. Звик що ям не має. А вони таки зустрічаються. Писав же Григорій..
