Ода дощуМандрівник – і все:
це тепер моє ім'я.
Йде осінній дощ.
Мацуо Басьо «Хоку»Життя у кожного з нас має свої барви та… погоду. Для когось імпонує сонце та спеки, а хтось життя не уявляє без снігу… А мені «пощастило» полюбити дощ. Неважливо чи це зима, чи літо – всеодно! Зараз увагу приділю виключно дощу, а про сніг розповім в інший раз (ха-ха, як правило, такі слова слід розуміти як «ніколи»)!
Коли з неба падає вода – для мене це радість на серці. Може тому що вода є основою життя, та й і народився я у краю пустель Центральної Азії, де дощ – це рідкісне і радісне явище… Припущень може бути багато, але зрозуміло одне – дощ накріпко оселився у моєму серці. Вода з неба, грім, блискавка – без них я життя не уявляю. Є ще й шторм, але тут вже мало позитиву і це окрема розповідь.
Цікаво, що як і у людини, дощу можна «надати» чотири типи темпераменту – сангвінік, флегматик, меланхолік та холерик. Перший тип – це «сліпий дощ»: на небі світить сонечко і немає жодної хмаринки, а з неба поливає щосили! І у цей момент, чутно, як небесна канцелярія сміється з нас та й і ще райдугу «запустить» у небо.
Другий – флегматик: повільно захоплює все в свій полон: сірі хмари потроху повзуть і, не кваплячись, поливають… Ну а меланхолічний дощ – це декілька годин мінорного настрою. А холерик? Здогадалися що лишилося – гуркіт грому, проливна злива, яка вражає силою і швидко зникає.
Sadness like water raining down
Raining down, raining down, raining down
Oh, and it's raining, raining again
MobyДощ – файний засіб перевірити людину. Опинившись поза зоною комфорту, одразу вистрибують усі коники, вилазять скелети з шаф чи просто відкривається справжнісінький жахливий характер… Іноді вилазить настільки багато, що тікаєш від цієї людини волаючу щосили «Рятуйте»! Та й і як тут не відкрити усі секрети і не завити вовком, коли ти мокнеш і мерзнеш, а ще й треба йти по калюжам… А якщо ти у полі – то мусиш дертися через грязюку і мокру траву… Брр! То не є файно!
А якщо нема що «ховати», то можна спробувати змиритися зі складнощами і розгледіти вражаючу красу дощу. Від дивовижних хмар, до приголомшуючих блискавок…
Вся краса дощу починається ще до його початку: коли завмирає вся природа – ховаються пташки-комашки, квіти закриваються… І настає тиша. Повна тиша, яку порушує лише вітер! От вітер дме сильніше і сильніше, і раптом починає крапати дощ, з кожною секундою сильніше і сильніше. Починається ера іншого світу – води. Шум дощу – чи в лісі, чи в степу заворожує: шелест від крапель трави та дерев є чарівним. І стихія води поступово все бере в свої руки… Мало хто з дітлахів не полюбляв побігати під дощем! І раділи до нестями! Але наскільки лячно було від блискавки… А тепер, тільки побачу, що буде блискавка, хапаю фотокамеру та штатив і айда робити світлини! Доречі, зробити фото блискавки досить легко – треба закріпити камеру на штативі, поставити витримку на 5-15 хвилин, і чекати коли у кадрі блимне блискавка. Одного разу, знімок видався – досить близько вдарила блискавка і фото вийшло вдалим. Проте, вуха мені заклало кріпко-накріпко і в очах ще досить довго мерехкотіло. Ось така ціна за вдале фото…
У Англії є вислів «Нема поганої погоди, є поганий одяг». А у нас неякісне «обладнання» зазвичай швидко намокає, і скоро ти відчуваєш себе водяником – одяг мокрий, у взутті вода хлюпає… а «найвеселіше» – тече за шиворот. Та й і у очі тече… і всюди вода! Екстрім справжнісінький!
Зробіть фото під час дощу вночі зі спалахом – і краплини на знімку будуть наче вогники. Подібний ефект дощу буде й у світлі ліхтаря – але краплини вже будуть наче тисячі світлячків падають навкруги. А деякі, подібними фото лякають – кажучи, що на фото не краплі дощу, а привиди…
Врешті решт, рано чи пізно, стихія вгамовується. І все затихає. Знову настає повна тиша. І як легко стає дихати! А якщо опинитися у хвойному лісі – то аромати вражаючі! Хочеться лише зупинити цю мить якнайдовше!
Ось таке наше життя! Іноді звичайнісінькі миті лишають найяскравіші спогади!
© Віктор Пархоменко
For licensing or usage, please contact
fullmetalekolog@gmail.com
Вхід
Галерея
Допомога
Пошук
Канал
