velo-sport.sumy.ua

Велосипедисты Сумщины, объединяйтесь!

Текущее время: 11 дек 2017, 18:19

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 29 ]  На страницу Пред.  1, 2
Автор Сообщение
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 01:23 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Вот так напишешь... а другие подумают совсем иное... Удалил этот момент, чтобы не расписывать объяснения...
Про проблему пала травы осенью и весной говорил много раз и объяснял почему нельзя...


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 09:45 
Не в сети
CyclePhil
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 22 май 2006, 09:42
Сообщения: 12068
Изображений: 1092
Ekolog писал(а):
а другие подумают совсем иное

Ничего иного, только статья 77-1 )

Под которую попадают и ветки.

пс Неужели, ты подумал, что я мог подумать, что ты выжигал траву на полях? )

_________________
Пингвины - это зажравшиеся ласточки...


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 13:50 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Кто меня не знает - то и не такое навоображают - :lol: :D

Сегодня постараюсь написать продолжение. Хотя надеялся ещё на выходных всё доделаю... Новый для меня стиль и тематика.


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 13:54 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 11 авг 2008, 13:12
Сообщения: 1162
Изображений: 509
Велосипед: Bergamont Fluxus Sport
По началу подумал, что это вроде о настоящих событиях, но, как я понял, это было как минимум год назад?


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 14:30 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Задумано написать учебный год. И вообще - откуда уверенность что это настоящие события? Вначале написал:

Ця історія вигадана чи може це було насправді? :)


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 14:35 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 11 авг 2008, 13:12
Сообщения: 1162
Изображений: 509
Велосипед: Bergamont Fluxus Sport
Под словом "настоящие" я имел ввиду теперешние, происходящие сейчас :)


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 14:38 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
:)


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 23:17 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Частина 33 «Зорі»
+-
Ніч. Йду на вулицю подзвонити – у хаті зв’язок жахливий. ХХІ століття! Але раніше мобільного зовсім не було, тому це дрібниці. Та й і побути на повітрі – то корисно. Навкруги суцільна тиша, лише кой-де «забреше» песик… І суцільна темрява навкруги… підіймаю голову і лише зараз помічаю вражаючу красу на небі – мільйони зірок, які сяють яскраво-яскраво! У місті повітря забруднене викидами від машин, тому нічне небо у димці і зорі видно кой-як! А тут фантастичне явище – зірки сяють наче діаманти і можна вивчати сузір’я! От би зараз взяти телескоп і зібрати дітей, провести урок по астрономії – навчити їх хоча б розрізняти малу і велику ведмедицю, полярну зірку, щоб знайти північ-південь навіть вночі. Сміюся з себе, що думаю про роботу навіть вночі…
Дзвоню дружині і розповідаю яке тут вражаюче небо. Далеко на горизонті щось починає блимати… Дуже схоже на блискавку, але вже кінець листопада! Хм, чи почалася війна? Але Олена по інтернету дивиться останні новини і каже що наступу рашистів немає… А що це було? Лише на наступний день дізнаюся від місцевих, що то палять газ в сусідньому селі на нафтогазовому родовищі. Давним-давно, вже так роблять – якщо є шар газу над нафтою, то щоб добувати нафту треба цей газ або викачати, або спалити. Нафта набагато дорожча газу, тому часто газ спалюють і у 70-ті роки ХХ століття вночі найяскравішими були не міста-мільйонери, а глухий Сибір – там спалювали достобіса газу! А зараз палити газ, коли ми його купуємо за шалені гроші у мордору? Багата у нас країна, якщо собі це дозволяє! Треба нормальних людей об’єднати і… Але чи реально це? Доречі, знаєте як з нафти роблять бензин? Уявить величезний самогонний апарат – ото і є вироблення нафти, лише цистерна колосальних розмірів.

Частина 34 «Відлуння комунізму»
-
Провели в українському місті експеримент – у ресторані клієнтам подавали піцу, яка була розірвана та пожмакана. 98% клієнтів звернулися до керівництва щодо недбалості працівників. Другий експеримент – у тому ж ресторані начальник з ненавистю гримав на офіціантів та кухарів, знущався з них – менше 3% відвідувачів намагалися поставити його на місце. Ото такі дива з нашими людьми. Хоча і за кордоном безліч проблем, проте почитайте відгуки туристів про розвинуті країни. А у нас… Хоча є пояснення – не оговталися ми від голодомору та репресій 30-х років, від другої світової, коли винищили мільйони… Є таке поняття як «синдромом сталінщини» – мовчки йти на забиття. От і у нас це лишилося, а якщо ще постійно дивитися телевізор – то взагалі застрелитися-втопитися хочеться: завантажують негативом так, що й жити не хочеш. Може це і на меті сучасної влади – щоб ми не хотіли нічого?
Чи вони хочуть аби ми повернутися до комунізму та партії? Та ні, наче комунізм у нас заборонили, у школах розповідають про злочини минулого. А раніше ж переконували що голодомору і розстрілів-репресій не було і комунізм то є гарно.
Сьогодні виклик до директриси і роздача «слонів» – як від цього всього тхне комунізмом. Дежавю з минулими часами – партія наказує працювати ще більше, вдень і вночі, ні про що не думати, бо ти живеш для партії. На особисте життя ти не маєш право… Ти не відпрацьовуєш свою зарплатню, тому жодних заперечень! Ось список вимог – зробити папки щодо індивідуальної роботи з учнями, наповнити документами кабінет та ін.. Вчитель не має думати про свою зарплатню, а лише про якість своєї праці. НЕ має незамінних працівників – на твоє місце є купа інших, тому сиди мовчки і роби що кажуть.
Вищесказане йде від Києва, потім – області, районі і… у нашу школу. І я впевнений, що кожна ланка все жорсткіше і жорсткіше ставиться до підлеглих. І як же це все тхне комунізмом з його неповагою до людей.
Після цього йду у магазин і дивлюся ціни на продукти… Купити щось дешеве і якось дотягти до наступної зарплатні. А ще ж треба за опалення заплатити у будинку, з’їздити додому… Але я ще якось протягну, а як ті, у кого є діти…
Через декілька днів змусять писати заяви за власний рахунок, оскільки з районного відділу прийшов наказ економії держбюджету. Отак і живемо.

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
Іван Франко «Каменярі»


Частина 35 «Період тремтіння»
+-
Вже скоро кінець семестру і час проводити контрольні. У кабінеті знайшов непотрібні зошити і повиривав з них листочки – щоб діти не шукали ці трекляті листочки і не псували свої зошити. Роздаю та даю питання. Пишуть… Тремтять від страху? Та ні – хто вчив, той знає що у силах подолати цей іспит.
Сідаю перевіряти попередні контрольні з інших класів, щоб дати можливість списувати. І бачу на долоні хто що робить – як правило лише підглядають на мить, тому можна закрити очі… Ближче підсуваю зошити і ще сильніше роблю вигляд що нічого не помічаю. Згадую свої шкільні роки і університет – деякі вчителі робили так само і згадую їх з вдячністю, бо більшість кричали що аж вуха закладало, а шпаргалки, які так старанно писалися рвали на дрібненькі шматочки.
Проблема! Двоє найбільш завзятих двієчників навіть не можуть нічого написати. Брати на себе тягар і ставити їм двійку за семестр і залишати їх на другий рік – нізащо! Даю підручник, щоб користувалися і списали, але кажу що вище чотирьох балів не поставлю – старанно працюють, отже «пропускний» бал отримають…
Діти незважаючи на контрольні, шукають позитив – от наприклад десь дістали платок та плаття і нарядили скелет. Файний вийшов скелетець!
Проводжу наступні контрольні і не перестаю дивуватися – наскільки розрізнені предмети у школі. Тобто немає взаємопов’язаності. Наприклад біологія-хімія-фізика. Але більша проблема це те, що діти проводять до 6 годин у школі, але не вміють купу таких необхідний речей! Хоча в останні роки додали купу різних предметів, але не вчать дітей психології, зокрема вмінню спілкуватися з людьми, доланню складностей і проблем у житті, вмінню готувати їжу… Зараз діти знають складні формули, склад повітря, знають достобіса історичних подій, але чи вміють вижити у соціумі і не померти від голоду? Захистити себе на роботі від нахабності керівництва… Як географа мене ще турбує питання вміння у місті знайти потрібний будинок чи вулицю, якщо ти все життя прожив у селі. Але це вже більше від людини залежить. Хоча згадується як у заповідник, де я працював раніше, приїхали на екскурсію діти з Києва – і я провів їх по кільцевому маршруту і прийшли ми на те ж саме місце, звідки і пішли. Але декілька дітей почали кричати «Куди нас привели?». Довго їм довелося розповідати, що ми на тому ж самому місці і йдіть ось сюди – тут вас поселили, а ось там столова.
У п’ятому класі з природознавства теж контрольна. Питання легенькі і діти швиденько все роблять. У одного хлопця, який дуже слабенький і зазвичай і 5 балів йому багато, сьогодні відповів майже на всі питання. Зрозуміло що він списав, але ставлю йому 10 балів – його однокласники підтримали цей експеримент. Бачили б ви щасливі очі цієї дитини! Це мабуть перша десятка у нього за рік! Від щастя дитина бігає і веселиться. Приходе вчитель хімії і з посмішкою підтримує цей вчинок. Так, хоч іноді треба давати дітям радість…

© Віктор Пархоменко, 2017
For licensing or usage, please contact fullmetalekolog@gmail.com


Последний раз редактировалось Ekolog 01 ноя 2017, 00:02, всего редактировалось 1 раз.

Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 31 окт 2017, 23:48 
Не в сети
Трубадур
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 09 июн 2009, 23:22
Сообщения: 5520
Изображений: 69
Откуда: Сумы
Велосипед: Cinelli
Ekolog писал(а):
[b] а я як ті, у кого є діти…

Витя, извини, читаю через строку, ибо я в разы больше в системе

Так вот, совок я ненавижу, а что о нём знаешь? Ты работал в школе при совке? Это не упрёк, это здоровая критика выступлений без основания.
Сообщаю, что работали с женой в школах, ещё при совке родили двоих детей, смею надеяться, не самых плохих, если их заработки больше наших в разы сейчас. И не воровские. Жили плохо... но то, что нас не убивает.... и дети закалены трудом и разумом, и мы смотрим на них с радостью. Счас такие выблядки в свободной стране, что совку не снилось. Надеюсь, смысл поста понятен. Не в политике дело.
ЗЫ. Не суди о том, что знаешь только из пропаганды, это пахнет той же рашей со скрепами и победами

_________________
Сижу, никого не трогаю, починяю "Примус"
(Felis)


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 04 ноя 2017, 14:06 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Частина 36 «Край світу»

Можна усе життя проклинати темряву, а можна запалити маленьке полум’я світла
Конфуцій


Їхати до школи 3-4 години – вмикаю музику у телефоні, щоб не відволікали розмови пасажирів і намагаюся заснути. Дороги розбиті вщент і трясе добряче, тому це нелегке випробування. Деякі водії повзуть по цим дорогам ледь-ледь, а інші летять і не звертають ні на що уваги – і тоді ти літаєш по салону!
У минулі роки, працюючи у заповіднику, близько 15 годин витрачав на дорогу – ото було випробування! І по фінансам, і по важкості! Майже всю Україну проїжджав… Ті поїздки були одна у 3-5 місяців, але на все життя їх усі запам’ятаю! Після того звичний до наших доріг, але тоді всі рейси ходили якісно і вчасно… А у цю школу іноді ще спробуй доїхати – деякі водії не хочуть їхати увесь маршрут і зупиняються на 2/3 шляху! Справжній край світу! Можна їх зрозуміти – розбита дорога і тривалий маршрут… Але як це так? Якщо ти давно працюєш, то можна вже халтурити і творити бозна що? Знав і раніше що водії часто халтурять і кожен з ними воює як може – дзвонять зі скаргами до диспетчерів автовокзалу, просять водія бути людиною, погрожують написати заяву дирекції автовокзалу… Вранці водій завжди їде весь маршрут, а от в обід і ввечері ще спробуй доїхати. Проте їздити вранці, прокидаючись о п’ятий ранку – те ще випробування.
Це перша така проблема у мене – усі минулі рази їздив вранці, але сьогодні вирішив ввечері поїхати… І натрапив на проблемного водія. Він місцевий з села, тому дзвоню до керівництва школи щоб його вмовили їхати. Кой-як він погодився… Ввечері більше їздити не буду.
Проте і вранці поїздки не без пригод. Одного разу зламалася машина, фініта ля комедія! А бодай тобі! Зламалася вісь колеса. Водій викликає евакуатор і каже що єдиний варіант, це доїжджати своїми силами. Добре що це відбулося недалеко від дороги, бо зазвичай водії користуються польовими дорогами аби не їхати по розбитому асфальту. Тому є шанс що хтось буде їхати і підбере. Пролетіло вже з дюжину машин і ніхто навіть не зупинився спитати що трапилося з маршруткою. Ото є наші люди – заклопотані і не здатні допомогти іншим. Отак дивишся на інших і розумієш що і ти можеш бути на них схожий – скільки разів кудись поспішаючи не помічаєш нічого навкруги. Проте, ось летить ще одна машина, але надто швидко летить і схоже пролетить як і інші… Але зупиняється – водій дізнавшись що трапилося, чіпляє маршрутку і вивозить її на дорогу, бо керівництво автовокзалу забороняє маршрутчикам їздити польовими дорогами. Але ж асфальт побитий вщент і на нього без сліз дивитися не можна!
Сьогодні доїжджаю до села, як і інші, у хлібовозці. Пощастило! Загалом кожен раз дивуюся як на цих розбитих таратайках можна їхати по цим дорогам і не розсипатися! Машини старі і міняти їх ніхто не збирається. Хоча… пізніше несподівано з’явиться досить новенька газелька…

Частина 37 «Ось такі справи»
+-
Ранок… Біжиш у школу і як добре, що по асфальту! Є ділянки де можна зрізати по ґрунтовці, але воно того не варте – чорнозем він і в Африці чорнозем: вмить покаже хто головний! Тому краще обійти його… А на дорозі деякі машини на шаленій швидкості пролітають… ВЖІУ! Треба постійно бути уважним. А дітям проводити бесіди про небезпеку на дорогах. Класний керівник по понеділках має сидіти з дітьми після уроків і проводити такі «роздачі польотів», та ще й пояснювати двієчникам що їм буде, якщо не будуть вчитися… А потім прибирати з дітьми територію навколо школи. Добре що мені це керівництво не «повісили»…
Діти копіюють тих хто поряд – або старанних і працьовитих батьків, або – лінивих хабарників. Тому зазвичай діти впливових батьків не вчаться зовсім, бо чим більше у нас начальник – тим нахабніший і більш лінивий. Всім відома приказка – «Відмінник – завжди давай двієчнику списувати домашнє завдання. І тоді, можливо, через роки, він прийме тебе на роботу». Сумна правда життя і ледь не кожен українець розповість свої сумні випадки. Тому зламаю систему і розповім щось позитивне… Зокрема, є така легенда, що на півдні України у одному з заповідників поставили начальника-двієшника, який навіть не знав що є заповідник, фауна та доцільність охорони природи. Звичайні працівники недовго терпіли його знущання – побори на «нужди заповідника», які йшли у кишеню цьому «царю», його полювання… І скинули царька, але «зверху» захотіли поставити ще тупішого, проте люди об’єдналися і врешті решт поставили «свою» людину – обізнану і не двієчника. Проте, це є рідкісним явищем. Хоча серед директорів шкіл є ті, хто працею та розумом зайняв своє місце, проте у глухих селах це буває нечасто. Та й і серед начальників існує правило – на роботі створювати конфлікти серед працівників, щоб один з одним гризся і ніхто не міг об’єднатися, аби скинути з посади батюшку-царя. Гхи, і сумно, що така система працює.
Відійшов я від теми школи і треба повертатися… Тому закінчую цю частину і починаю нову.

Частина 38 «Свята»
+
У школі все вирує та гуде – підготовка до новорічних свят. Ось вже й ялинку привезли – і діти бігають дивитися на неї: технік школи виміряв височину до стелі і зміг до міліметра відрізати зайве. Ялинка верхівкою ледь не дістає даху і діти від цього дивуються до нестями.
Контрольні проведені і тепер діти відпочивають, а вчителям виставляти семестрові оцінки. Важка праця, проте це можна зробити і на канікулах в новорічні свята, але краще я зараз сидітиму… Бо свята то є свята! Хоча тут більшість вчителів вибрали працювати у свята і я відчуваю себе білим вороном, лишаючись допізна у школі. День за днем все заповнюю і УРА! Зі спокійною душею їду до дому відпочивати і святкувати. Але журнали мені сняться… Дожився!
Свята мають одну величезну властивість – пролітати наче мить! Тому ось вже й школа! І не віриться що ще два дні назад з Оленою і її рідними каталися на санчатах… Може то був сон?
Знову уроки, уроки, уроки… 3, 5, 7! А потім додому, де поринаю у сонне царство… Миші знахабніли і вночі бігають звідусіль. Одна навіть по шторці залізла до прихованого пакету з їжею. Кота сюди треба – вмить розбіжаться!
Вісімнадцятого січня несподівано викликає керівництво і каже – на цьому тижні заняття відміняються з-за карантину, а вчителі мають написати заяви на безоплатну відпустку. А у лютому місяці будемо займатися по суботам – щоб відпрацювати цей тиждень.
Хм, тобто зараз заяву на відпустку і мінус з зарплатні, але потім – відпрацьовувати. Тобто безкоштовно… Логіка просто вражаюча! «Повага» до вчителів? Ні, не чуло про таке, то є казки!
Гадаєте на цьому «гарні» новини скінчилися? Коли всі почали розходитися, мені сказали почекати. Так і згадалася фраза «А вас Штирлиц попрошу остаться». Що мені скажуть? Обласна олімпіада з екології вже у кінці січня? Отакої ж… Трясця ж… Але ж у мене усе зроблено і треба лише перечитати ще раз проект на помилки і може ще додати якийсь графік та аналіз. Тому без паніки! Хоча несподіванка все це почути. Ну що ж – завтра буду все це розгрібати.


Частина 39 «Сніг, сніг і знову сніг»
+-
За ніч випадає півметра снігу. Є місця де намело снігу більше метру… Але треба йти до школи і готувати олімпіаду. Виходжу з дому і прориваюся через намети… Як все це красиво виглядає, але зовсім невесело шкрябатися через це біле царство, а потім витрушувати сніг з взуття…
Пригадався випадок, коли приїхав я у степ вивчати зимових птахів. Ввечері не було снігу, а вранці – усе засипало ще сильніше, ніж тут. Як не хотілося, а робити обліки птахів замість мене ніхто не буде! Вийшов і пошкрябав наче танк, але в одному місці провалився у сніг ледь не по шию. Ото весело було спостерігати, як я видирався звідти – довелося лягати на спину, і руками і ногами вилазити з того «пагорба». Після того, усі пагорби обходив десятою дорогою – знову витрушувати сніг з вух та інших несподіваних місць зовсім не хотілося!
У селі таких заметів немає, хоча кой-де намело добряче… Врешті-решт ось і школа! Нарешті! Дітей немає – вчора ж оголосили карантин, і ніхто не валує та не бігає. Таке враження, що школа сумує – тиша та спокій тут неприйнятні! Стоп! Треба налаштуватися на олімпіаду, а не на зайві роздуми. Вперед працювати! Але сісти за олімпіаду мені не світить – треба допомогти прибирати сніг біля школи. От тільки потім – сідаю і працюю… Лише на наступний день зробив усе необхідне, викликав Альону і дав їй новий текст. Коли вона вивчила усе – знову провів репетицію виступу… Про відпочинок не можна і думати, оскільки керівництво школи буде перевіряти виступ. Але тут вже все залежить від учениці – я зробив усе що міг і їй лишається лише все вивчити.
Врешті решт перевірка зроблена, хоча Альону змусили разів десять розказувати виступ… Тепер моя частина роботи закінчена і я можу поїхати додому відпочити.

Частина 40 «Час ікс»
+-
Ось і субота. Ледь встигаю усе зробити для олімпіади і надрукувати нову версію стенду і брошури. Хотіли щоб я їхав за ученицею у село, але проїзд мені ніхто не оплатить, тому вмовляю її посадити на маршрутку з місцевими. Зроблено і ось ми вже в будинку, де проводитимуть олімпіаду – якийсь центр післядипломної освіти. Документи здані і учениці дають безкоштовні талони на їжу, а вчителю дзуськи! Купуй все за свої гроші! Обід тут коштує 50 гривень, а добові 25 грн – от тобі й маєш… Ги! Та хіба не було гірше? Треба знайти вихід! Піти у магазин і наїстися до упаду. Отже – купую сік та лаваш і ось обід готовий! Смакота…
Щодо розкладу – сьогодні будуть теоретичні завдання, а завтра – проект. Хоча перед цим нас усіх зберуть у крижаному приміщенні і дві години ми будемо слухати побажання місцевих керувальників. Але навіть і це переживемо…
Отже, поселили нас з дитиною у гуртожитку і добре що не в одній кімнаті – дівчина поселена разом з дівчатами, і з ними вчителька, тому спокійний. А мені доведеться слухати файний храп сусіда-хіміка. Ото як в фільмах показують – від храпу аж скло дрижить, і мені таке довелося пережити. Навіть будив цього чолов’ягу і він потім вибачався. Трохи мені вдалося відпочити, тому жити можна…
Зранку хапаю плакат і ученицю – дитину у столову, а сам з плакатом у кабінет … І тут не хочу писати що було далі. По-перше – перевіряли проекти три різні комісії і дітлахам треба було розповідати три рази проект. І найстрашніше – серед комісій є викладачка, яку у минулому році схопили на хабарництві і висунули звинувачення у садистському відношенні до дітей. Я її добре знаю, оскільки вона мене завалила на екзамені з генетики і наполягала на відрахування з університету, хоча до цього часу я був відмінником і вже навчався на п’ятому курсі… Страшна людина і от тепер, через десять років я її побачу знову… Трясця ж… Але більше хвилююся за ученицю – тільки б не знущалися над нею! Атмосфера дуже напружена – інші вчителі шоковані, що нічого не змінилося і хабарницю не звільнили, і бояться що над дітьми будуть знову знущатися.
Те що відбулося далі – важко говорити. Проходять дві комісії, і діти від напруження починають плакати… Вчителі теж ледь тримаються… І де ті побажання спочатку – що ця олімпіада зроблена для позитиву та радості? Це просто знущання… І як добре що все це скоро скінчиться! Проходе третя комісія і як добре – ніхто на Альону не кричав… Але на іншу дівчину, яка є найсильнішою, сипляться такі питання, що у мене шок. От навіщо їй знати площу району області? Це все тхне совком – тоді питання були про комунізм, накшталт «Які доярки-героїні є у вашому селі? Як не знаєте – ми же живемо при комунізмі!». От і зараз питання збивають з пантелику – «Як не знаєте площу свого району? Ви ж живете там!». Деяких дітей взагалі ставлять у тупік – «Цей проект не має жодного відношення до екології! Навіщо ви сюди приїхали?» і йдуть далі. Діти плачуть і деякі вчителі прямо в очі кажуть все що думають перевіряючим, але їх це не хвилює.
Скоро все це скінчиться. Доречі, Альона з самого початку скаже хто переможе – хлопець, який нахабно і зухвало себе веде… Ха ха! А питання від комісії взагалі мене шокують – «Як відрізняється об’єкт Ваших досліджень: ставкова жаба від схожого виду – озерної». І він почне розповідати про різницю кольору зверху! Та комісія хоча б у гулі подивилася – ці види дуже варіативні за кольором, і найлегше їх відрізнити за наявністю чи відсутністю плям на череві, а також розмірами і… Схоже чимало грошей дали хабаря, бо комісія навіть не слухала і не перевіряла відповідь.
Ото так… Посивів я там, як і учениця. Проте вона і на наступний рік прийматиме участь в олімпіаді. Міцна дівчина! І сподіваюся у неї і надалі вистачить сил.

Частина 41 «Повернення»
+-
Ось і скінчилася олімпіада. Збираю плакат та речі, і треба їхати на автовокзал. Проте є трохи часу, та й зекономив трохи грошей і веду Альону на ролердром. Проте дитині невесело зараз, тому свято не виходе. На автовокзалі даю гроші на смачну їжу і дитина оживає. Чи мені здалося? Сам то я зараз ще не відійшов від сьогоднішніх подій і не можу адекватно сприймати речі – всередині усе полихає і не вчухає від хвилювання і обурення.
Дорога до школи… Завтра вже вести уроки – карантин скінчився! Тут би тиждень відпочинку, проте ж вчителі безсмертні поні! Коли я приїхав у село – то сусід-вчитель з обуренням випалює, що я нічого не роблю і забагато отримаю зарплатні… Десь я це вже чув. Завтра може у нього мозок повернеться, бо зараз страшне як несе перегаром у кімнаті. І дезодорант, яким напшикано до мого приїзду, не винищив цей сморід. Зранку смердить лише дезодорант і він звідусіль! Пропиталися абсолютно всі речі і одяг! Трясця ж!
У школі розпитали про олімпіаду і про все забули. Пізніше я дізнаюся, що ми зайняли сьоме місце – досить непогано, враховуючи що найсильніша дівчина на шостому місці! Тобто всі попередні місця були куплені… А значить у нас друге місце якщо рахувати по-чесному.

Частина 42 «Учнівський каламбур»
+-
Чи змінилося моє твердження, що діти у селі більш слухняні і краще працюють на уроках, ніж у містах? Все лишилося по-старому. А про колектив переконався що «вчитель вчителю ворог». Є добрі вчителі, але щось їх дуже мало. Але про це не буду, а краще розкажу про учнів.
Діти як діти. У всіх класах близько 10 дітей, хоча є і клас-карлик – у шостому класі лише чотири дитини. Для сільської школи це досить велика кількість дітей! Але є пояснення – багато дітей привозять з сусідніх сел, де школи закрили.
Оскільки дітей небагато у класі і вони більш слухняні – легше вести уроки і швидше перевіряти лабораторні та контрольні… Проте, всеодно купа роботи…
А який клас найкращий? Дев’ятий і сьомий – тут найцікавіше, хоча іноді дуже складно, особливо з сьомим класом, оскільки там є розбишаки. Але діти хочуть вчитися і дізнаватися нове. Десятий та одинадцятий класи були дуже спокійні… Та й і взагалі це вже дорослі, які вже завтра підуть зі школи.
Доречі, дев’ятий клас одного дня вирішили випробувати мене – почали шуміти та зробили вигляд, що не підготували домашнє завдання. Вони вважали що це зійде їм з рук і я нікому не поставлю двійки. Але зібрав щоденники і з останнім попередженням записав у щоденник порушення та оцінки. А діти вважали що я такий добрий і не поставлю відмінникам погані оцінки і не напишу зауваження по поведінці. Ось так буває…
А з яким класом було найважче? Шостий клас – один хлопець нічогісінько не робив і страшенно сперечався. Маленька дитина, але вів себе до нестями нахабно. Хоча у школі була дитина ще гірше… Я його назвав «реінкарнація Януковича» – от справжнісінький яник: він розмовляв з усіма звисока, брехав по-страшному і розмовляв повільно ледь підбираючи слова, сидів і ходив наче отой урка – вразвалку та шкрябаючи ногами, наче йому 50+, нічогісінько не робив і ніхто не міг вплинути на нього… А йому ж було лише десять років! Ото дійсно він був у минулому житті уркою при владі, і тепер його за всі злочини закинули у це село на краю світу. Як добре що я не вів уроки у молодших класах!

Частина 43 «Песець четвертого ступеню ожиріння»
-
Чи нормально, коли вчитель роблячи свою олімпіаду завантажує інших вчителів своєю роботою, та ще й бігає і перевіряє як ти робиш? Ні! Хм, але ж ви у селі! Тут все можливо. Особливо якщо це Тася. І що робити, коли всі ці спроби стають марні, бо проект не перемагає у конкурсі? Мегавибух та розрив усього живого! Вислів «Як тузік грілку» тут просто як дитяча забавка! Тут навіть атомний вибух квіточки… От Тасю і понесло…
Викликають мене одного зовсім недоброго дня керівництво школи і Тася. І зроблять промивку мозку – що проект з екології я написав не по своїм дослідженням… Та й і загалом – вони стільки про мене дізналися, що гірше людини на світі немає. Бозна що… Пізніше дізнаюся, що одна вчителька з’їздила до університету і розпитала про мене… Ото таке… А в універі є різні люди – хтось теплим словом мене згадує, а хтось, вкравши мої дослідження і написавши по ним дисертацію, або запросивши мене у наукові проекти і не заплативши гроші, зневажають до нестями і вигадали таку несінітницю, що ні в які ворота не лізе…
Коротше кажучи, настав не пухнастий песець, а щось значно серйозніше. Пам’ятаєте мультик про кота Леопольда – жив він собі, нікого не чіпав, але знайшлися тварюки, які захотіли докопатися до нього. Хоча я жив не тихенько (чого варта лише олімпіада), тому є причини пояснення що зараз відбулося.
Далі пішла ланцюгова реакція – «Пришла беда, отворяй ворота»: сусід-вчитель почав пиячити і приводити компанії вночі, а в школі керівництво почало чудити по повній…
Який вихід? Пишу заяву на звільнення. І на цьому можна вже і завершувати розповідь…

© Віктор Пархоменко, 2017
For licensing or usage, please contact fullmetalekolog@gmail.com


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 05 ноя 2017, 00:30 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 11 авг 2008, 13:12
Сообщения: 1162
Изображений: 509
Велосипед: Bergamont Fluxus Sport
Мда, окончание неожиданное. А так хотелось красивого финала, ну как в сказке... :(


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 05 ноя 2017, 02:20 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
буде ще невелике продовження...


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 30 ноя 2017, 12:13 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Частина 44 «Продовження чи кінець?»
+-
Перед усіма цими «дивними» подіями рано вранці прилетів дятел довбати дерев’яну балку хатинки. Добряче стукотів – здавалося хатинку знесе! Наче попереджав, що будуть веселі часи.
Отже, заява на звільнення написана. Хіба могло бути інакше? Де більш-менш нормальне керівництво – там люди працюють до пенсії і вільних місць немає. А тут все інакше – нестача вчителів 30%! Хоча з іншої сторони – тоді б я не знайшов ніяку роботу. Але кому таке треба? Хоча у кожній професії є складнощі. Хто б де не працював, але розкаже як важко.
Взагалі професію вчителя мало хто обирає. Чому? Відсутність поваги, купа обов’язків і мінімум прав. Від навантаження голова йде обертом і треба мати залізне здоров’я, щоб з усім впоратися. І звідусіль кричать, що вчитель не має права думати про зарплатню, а лише має якнайкраще робити свою працю! І багато роботи, за яку тобі не платять ані копійки – займатися додатково з дітьми-двієшниками і з олімпіадниками, перевіряти зошити, лабораторні, практичні і контрольні-самостійні, вести екскурсії… Ну а коли приїздить перевірка до школи – то і вночі працювати, а потім – або отримувати тумаків за відсутність якогось папірця, або відстоювати свою позицію і зсилати у ліс усі ці перевірки, перелічивши пункти з закону, про які згадував вище.
Зарплата настільки маленька, що її вистачає на два тижні – купити їжу та сплатити за квартиру. І потім шукати де б підзаробити – полагодити комусь комп’ютер, відредагувати фотографії чи заробити на репетиторстві.
І діти дивляться на все це і теж відносяться «кой-як» до вчителів. А ти воюєш з дисципліною, вимагаєш домашні завдання… Хочеш, щоб хоча б діти тебе поважали! Але хіба діти будуть до тебе ставитися інакше? Теж неповага, і логічно що ніхто не замислюється скільки вчитель перепрацьовує. Знайте складність цієї професії і з порозумінням ставтеся до вчителів, коли вони ледь дихають…
Я ще дихаю, є ще порох в порохівницях, тому після звільнення знайду кращу роботу!

Частина 45 «Інший світ»
Ото такі справи малята! Якби я раніше не працював у школі, то вважав би що інакше не буває. Але ж є інший світ, і він зовсім поряд – у одній з шкіл у місті! Складно і там, але є відгули і адекватні працівники, які п’ять років вчилися на педагога в університеті. Та й і у колективі відношення не на кшталт «людина людині вовк».
Через два тижні я можу звідси їхати. Життя продовжується – треба вести уроки і готуватися до від’їзду – збирати речі. Після всіх подій у бік керівництва школи дивлюся як на психічно хворих. А як ще можна? Для закріплення свого статусу вони викликають мене і хочуть «збити» гроші – нібито я не заплатив за проживання у будинку-гуртожитку. Тобто сусід знайшов офігенний варіант вибити бабло на пияцтво… Якщо у тебе блат – то хіба є межа нахабності? Хах, крики і приниження на мене не вплинули –– відмовляюся платити гроші. Погодився заплатити лише невеличку суму, щоб від мене відстали. П’ятдесят гривень – якраз пляшка горілки. Символічно… Хоча під кінець вивели мене з себе – сказали що пізніше виставлять мені рахунок від якого я не зможу викрутитися. Проте ніякі гроші я їм не заплачу…
Приїхала студентка до школи на практику – це сестра сусіда-пияки. Зрозуміло чому мене вижили з квартири.
А де тепер я? Гадав трохи поживу у похилої бабці, а потім скажу «The end» усій цій епопеї і звільнюся… Але все змінилося…
Те що далі відбувалося – низка різних подій. Заміну мені знайти не можуть, бо у цю школу ніхто не хоче йти – керівництво школи вже всіх дістало і вижили чимало адекватних вчителів. А як же спочатку вони зраділи моєму звільненню! Тепер зрозуміли, що поспішили, тому почали діяти по-іншому – тиснути на деяких вчителів аби я лишився.
Лишився. А найбільшою причиною стало переселення… Мені запропонували пожити у великій родині, де троє дітей-школярів. Треба допомогти їм з англійською і математикою. Тобто займатися з ним репетиторством… Є ще хлопчик, який дуже хворіє і не ходе до школи… Голова родини – пастор церкви, розумний чоловік, який вміє все – і машини лагодити, і город доглядати, і куховарити, і проповіді вести… У цьому будинку життя вирує!
Але у школі в будь-який момент все може погіршитися, тому збираю деякі мої речі та відвожу додому. Вирішую залишити конспекти та планування – новому вчителю це знадобиться. Не хочу робити як було до мене – забрати усі документи з кабінету.
Щодо мого випадку пригадалася історія про жабу та кип’яток. Суть проста – якщо кинути жабу у холодну воду і поступово її нагрівати, то вона витратить усі сили на боротьбу з перегрівом і врешті-решт звариться. А якщо у гарячу воду кинути – то жаба одразу виплигне і лишиться живою. Розумієте на що я натякаю? Ні? Та ви жартуєте? Не буду розмусолювати цю тему.

Кожен живе, як хоче, і розплачується за це сам
Оскар Уайльд


Частина 46 «Тест на профпридатність»
+
Стоп. Треба щось інше розповісти! Отже, урок біології, дев’ятий клас та тема розмноження – це випробування на профпридатність вчителя. Якщо зможеш розповісти цю тему і утримати дисципліну в класі – то вже тобі не страшно нічого!
Починаю з елементарних речей – у тваринному світі є розмноження, самець і самка, а людина теж тварина, тому у нас ті ж процеси, як і у тварин. Далі переходжу на конкретику – будова статевих органів, запліднення… Найбільші подробиці даю самостійно опрацювати. Але тут діти геть інші, ніж у місті! Вони не просто сидять і слухають, а задають купу питань. Деякі вже прочитали заздалегідь цю тему у підручнику… Зрозуміло, що це провокація – діти перевіряють витривалість та знання вчителя. Якщо не дати відповідь – то зневага гарантована і у майбутньому дисципліну навряд вдасться втримати. Тому слід відповідати, тим паче питання цінні – щодо гігієни, хвороб… Хоча частина дітей сидять тихенько і чекають щоб ця тема якнайшвидше пройшла.
Пригадався випадок за минулі роки з міста, коли дівчина в одинадцятому класі сказала, що тривалість вагітності у людини три місяці. Спочатку був впевнений, що вона оговорилася, але дитина була на 100% впевнена у правильності відповіді. Хоча, то в неї таке знання біології було, оскільки в інший раз, вона сказала, що динозаврів назвали з підписів на кістках. Від її слів діти в класі ледь не падали зі стільців.

Частина 47 «Підсумок та нові плани»
+-
Що я зробив за ці півроку у школі? Впорядкував усе майно кабінету біології та географії, зібрав усі необхідні документи для ведення уроків, по-доброму проводив уроки і не ламав психіку дітей, робив підготовку до олімпіад та написав проект з екології та ін..
Що ще можна зробити? Відреставрувати плакати та зробити список майна кабінету біології. Почну з більш важливого – з плакатів. Клей та папір є ще з осені – виділили мені зі шкільних грошей! Хоча це небачена нахабність купувати не за свої гроші щось для кабінету.
Вчителі мають отримувати доплату за завідування кабінетом, а тут дзуськи! У міських школах доплачують, а тут може такого й не було ніколи? Чи тепер для економії прибрали ці доплати? Спитав вчителів про завідування кабінету – гроші тут не платять вже давно. Хм, дивно – чим село від міста відрізняється? Задовбала ця економія!
Отже, реставрую плакати! Це можна в будь який покинути, якщо мене звільнять. Ідеальний варіант. Вперед у бій! Дещо розірвано вщент, але більшість добре збережені. Ці плакати давні, але не втратили свою актуальність незважаючи на час, тому їх варто берегти!
Випадково знаходжу плакати на дні шафи, завалені іншими таблицями. Та я ж у кабінеті перевернув усе верх дном, як міг їх пропустити? Пожмакані та порвані – але новенькі! Треба лише поклеїти їх та розрівняти! Якраз у мене тема уроку з біології і необхідні саме ці плакати! Полтергейст якийсь – як вчасно я їх знайшов!

Частина 48 «Репетиторство»
Тепер ні на які олімпіади не треба дітей готувати. Лишається лише готувати уроки та займатися кабінетом. І звісно слідкувати за заповненням журналів. Хоча навантаження менше, але заслаб і приходжу додому і засинаю від втоми. А ввечері – займатися з дітьми репетиторством. Діти п’ятого та десятого класів і з однієї сторони звичайні діти, а з іншої – мені складно вплинути та змусити їх вчитися. Хоча як інакше може бути – коли багато енергії, то так не хочеться сидіти над підручниками та вчити-вчити-вчити… Краще побігати… або відпочити… Шукаю варіанти як спокійно вчити їх – інколи виходе спільна мова, інколи ні…
Отже, допомагаю дітям з математикою. Я математику добре знаю – мої родичі довго не мирилися, що я хочу стати біологом і намагалися зробити з мене математика. Не вийшло, але стезю чисел та формул я досить непогано опанував і можу розповісти чимало. А англійську добре знаю, оскільки з молодших класів вчив її.
Здоров’я погіршується, незважаючи на мої спроби берегтися. Може вийде допрацювати тут до літа, щоб назбирати грошей? Наче я відчував, що влітку витрачу шалені гроші на лікування…
От як гуманітарій знає математику? Ніяк! Але це родичка директриси і їй поставили цей предмет, щоб вона більше заробляла. І чхати вона хотіла на все! Математика і мовознавець… Звісно математика для неї Амазонія.. А чим гірше вчитель знає свій предмет, тим він більше викручує з дітей життя, щоб ніхто не подумав, що вчитель нічого не знає! Тут у половини дітей суцільні двійки... І що батьки тільки не робили, щоб припинити це знущання, але блат і кумовство усе вирішує... Доречі: сумно і смішно – у підручнику є завдання позначені зірочкою, тобто підвищеної складності, але ця мадам вирішила, що це для «домашнього завдання». А діти не в змозі виконати д/з, бо не знають як їх вирішувати – вони за програмою шостого і сьомого класу! Двійки, одиниці у щоденниках рясніють кожен урок! І семестрові оцінки теж не вище трьох балів. Ото такі справи.
Дітлахи родині, де я тепер живу, теж приходять з одиницями і двійками… Тепер треба це виправити, бо їх на другий рік залишать.

Частина 49 «Семінар»
+-
Час летить, ось вже й кінець лютого. Нещодавні події вже у минулому. Життя продовжується… Втомлююся все більше і вже мене не вистачає «дотягти» до сьомого уроку. Зараз велика обідня перерва і півгодини можна відпочити: у класі можна закрити двері, поставити чотири стільця один біля одного – і виходить ліжко. Засинаю вмить. Цей відпочинок взяв на озброєння і це ввійшло у звичку. Доречі, кабінет зачиняється зсередини – цього у міських школах зазвичай немає, але тут на це ніхто не звертає уваги.
Але хіба можна вчителю розслаблятися? Звісно ні – викликають мене на ковер начальство і каже «Їдеш на методичний семінар з географії». Це у робочий день, і їхати обов’язково. Але тут є проблема – я маю написати заяву за власний рахунок у цей день, а потім відпрацювати безкоштовно свої уроки (бо замін тут ніхто не проведе). Смішно і сумно.
Отже – 23 лютого, вранці мандрувати у сусіднє село. Добиратимуся на шкільній маршрутці – вони якраз їдуть у це село, розвозячи дітей. Маршрутка ледь дихає і водій нарікає як взагалі вона ще не розсипалася. Бац! Посередині дороги зупиняється двигун і ніяк не запускається. Водій як шаман колдує і врешті-решт їдемо далі. А як я буду назад повертатися, якщо маршрутка зламається? Відганяю ці думки і сподіваюся на краще.
Отже, ось і кінцева мета – невеличка школа. І тут ледь не вбився на сходинах – їх не ремонтують, хоча вони розсипалися вщент! А для вигляду ремонту просто підклали карпичі. Яке сальто файне я тут зробив! Трясця ж!
Все ж таки лишився живий і пошкрябав далі – шукати в якому кабінеті треба просидіти півдня за семінаром. Це виявився маленький кабінет і як добре, що тут доволі тепло. Файно! Отже, як завжди –у плані семінару стандарт: урок вчителя, який показуватиме верх своєї майстерності, потім показ творчості дітей – концерт зі співом і танцями учнів і потім обідня перерва після якої кожен вчитель буде ділитися своїми вміннями і навичками.
Перша частина звична – урок як урок, лише з використанням сучасних технологій – проектором з показом графіків та відео… Найцікавішим виявився відеоролик за французького фільму «Мікрокосмос» 1996 року. В кінці навіть вдалося його скопіювати – покажу його своїм учням, ото радості їм буде!
Далі концерт – на серці важко стає, коли дивишся такі концерти, бо знаєш скільки часу витрачено дітьми і вчителями!
І фінал – розповісти про свій досвід. Мене рятує, що у попередні роки я багато займався науковою роботою. Тому про тварин чимало можу розповісти!
Ось все скінчилося і тепер мені чекати і чекати маршрутку. Дзвоню водію (радію що взяв у нього номер) і дізнаюся, що його «заліязака» ще ціла.
Ходжу біля школи і не перестаю дивуватися, які тут жахливі дороги – яма на ямі. Проте тут звідусіль таке. Час летить швидко, але встигаю на планшеті дочитати книгу. Дорога назад і одразу відпочивати!

Частина 50 «Вісім уроків – перевірка на витривалість»
+-
Замаханий біжу на роботу і веду уроки … 1 .. 3… 5 … 7!!! Сім уроків на день! Та як так можна? А керівництво вимагає енергійно та якісно проводити кожен урок. Як? Ну от скажи, трясця ж вам, як можна провести нормально СІМ уроків підряд? Та вже через три уроки ти ледь живий! Та навіть діти бачать, що з тебе вже мотузки можна вити! Але незважаючи ні на що, намагаюся пояснювати дітям матеріал і давати відповіді на питання, хоча далеко не завжди це виходе як треба.
А сьогодні у мене не сім уроків. От всяке було, а ВІСІМ уроків – ще не було! Оскільки я їздив на семінар, у мене з’явилося шість уроків, які треба відпрацювати. Тому зараз мені їх ліплять мені куди тільки можна – кожен день мінімум 7 уроків, а от сьогодні – вісім! «Це спарта!».

«Рейкьявик Рейкьявик Рейкьявик
Я уже давно хочу к северу в Исландию
Потоптать загадочную ледяную мантию…»
[i]з пісні 90-х років


Я желейка, земля-земля я космос… Від навантаження мозок закипає і відлітає у теплі краї. Є такий термін «згорів» на роботі. От і я зараз вже навіть не димлю, а перегорів вщент.
Але вже недовго лишилося, тим паче ці заміни скоро скінчаться – через тиждень!

Частина 51 «Природа»
+
"Study nature, not books."
Louis Agassiz


Несподівано прийшла весна – сонце і тепло. Сніг швиденько зник і ось кой-де вже з’являється зелена травичка. При першій можливості беру бутерброд і фотоапарат і йду у степ.
Тиша природи після шкільного ґвалту і криків є нереально тихою. Чи може бути так тихо? Сідаю серед трави і поринаю у спогади… Навколо шумить вітер та кой-де співають пташки, а сонце приємно гріє. Дивовижно! Скільки у дослідженнях і подорожах я провів часу! Йду далі і зрідка зустрічаються рідкісні степові рослини – добре, що фотокамера зі мною – «полюю» за світлинами. Вже не уявляю себе без фотокамери – майже двадцять років опановую це мистецтво. А як буде далі? Поживемо – побачимо. Зараз вже час повертатися – сонце ховається і стає прохолодно…
У наступний раз в тиші мені не вдасться піти на природу – приєднаються діти. Усі троє вирішили йти. Побачили вони чимало, хоча в цей день прохолодно – нещодавно випав сніг, тому погода зимна.
Тварин тут дуже багато – і є безліч різних цікавостей. Тепер при нагоді буду ходити у ці дикі місця, щоб їх дослідити. Може колись вдасться написати публікацію… Але не в публікації справа, а в можливості відпочити.


Нотатки сільського вчителя by FullMetalEkolog
© Віктор Пархоменко, 2017
For licensing or usage, please contact fullmetalekolog@gmail.com


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
СообщениеДобавлено: 08 дек 2017, 19:20 
Не в сети

Зарегистрирован: 29 апр 2009, 22:59
Сообщения: 752
Изображений: 2318
Откуда: Семипалатинск-Сумы
Частина 52 «П’ять хвилин»
+-

Життя прожити – не ріку перейти. Не хотів казати про релігію,оскільки це особиста справа кожного, але вдома від І.О. чую чимало цінних історій. Нещодавно він поїхав у місто і трапилися йому віруючі люди з брошурами, які почали лізти у душу з закликами приєднатися до їх секти. З такою добротою і посмішкою розповідали вони – як у них все добре і як вони люблять людей. Але їм задали декілька питань – в чому їх унікальність і чому вони вважають що лише їх церква дає шлях у рай. І вони почали намагатися відповісти на ці пи-тання, але їм задавали все більш точні та серйозні питання. Вони почали злитися, а коли задали і інші пи-тання – їх доброта та спокій зникли, а з’явилася лише ненависть і неврівноваженість. «І на п’ять хвилин не вистачило вашої доброти» сказав їм І.О..
Ця розповідь добре показує, як себе ведуть люди, які грають зовсім не свою роль – варто трохи «натисну-ти» на них і відкривається справжнє обличчя. Неспроста є вислів «Життя – театр, а ми актори». Але може краще не бути актором і спокійно жити? Чи краще таке от лицемірство?
Отже, все вищесказане про відношення між людьми. І наступна тема розповіді – що може зробити школа у цій ситуації? Почну у новій частині.

Частина 53 «Школа vs Життя»
+-

Отже, оголошується бій! Школа проти життя! Хто перемо… Ні, бійки не буде, не бійтеся. То я лише про актуальність використання у житті знань зі школи.
Що дає школа для виживання у світі? Які знання знадобляться дітям? Чи вчить відношенням між людьми, як долати проблеми та конфлікти і приготувати собі поїсти. Ні! Відстали ми від світу!

Америка. Питають дитину:
– Який другий закон термодинаміки?
– Нікому не розповідати про термодинаміку?


От сміємося ми з американців, що вони не знають елементарних речей, але їх здобутки у науці є потуж-ними. Чого варта Windows, автомобілі, яблокофони… Японці теж у науці прорвалися, хоча їх освіта най-жорсткіша – але є відмінність: у них є низка предметів дійсно корисних у житті та ті, хто добре вчиться, матимуть бонуси при влаштуванні в університети і пошук роботи.
У «нормальних» країнах є тема «Становлення людини» – щоб дітлахи зрозуміли поняття особистості, взаємодію і відповідальність у суспільстві. Шоковані? Не знали про подібне? Тоді міцніше тримайтеся, бо є ще «Комунікативні навички та взаємодія зі ЗМІ» – вміння висловлювати свої думки та аналізувати інфо-рмацію з телевізора і газет, «Активна громадянська позиція та ініціативність» – взаємодія з іншими людь-ми, «Відповідальність за довкілля»…
А які особливості нашої освіти? Вище вже казав, що у нас відмінники повинні давати списувати двієчни-кам, бо у майбутньому прийдуть до них влаштовуватися на роботу. Тобто у нас знання не цінуються. Га-даю, це найбільша проблема з часів совка та соціЯлизму, яку нам треба «пережити».
Ще сумна подія – з 2018 року хочуть об’єднати біологію, фізику та хімію, аби їх вів один вчитель замість трьох і зекономити на бюджеті. Трясця ж!
Таке от відношення держави до людей. Та й і хіба лише держави? Навкруги подібне. І діти мають пере-рвати це замкнене коло. Але їх треба почати по-іншому виховувати! Не лупцювати їх, як може ви поду-мали, а починати з себе. Почитайте дитячу психологію. Діти копіюють дорослих і переймають усі наші погані звички. Кричать батько і мати один на одного – дитина теж починає себе так вести вдома і в школі (хоча іноді вдома приховує свою поведінку і «відривається» лише у школі). Якщо батьки кажуть що треба бути чесним і казати правду, а самі на роботі крадуть і вдома тільки й роблять, що брешуть – то дитина аж ніяк не буде чесною. Тобто казати одне, а робити інше – то є неприйнятно. Ще додам – чим раніше спіл-куватися з дитиною як з дорослим, тобто як з особистістю, тим краще батькам і самій дитині.
Зрозуміло, що на школу не можна все завантажувати. Та й і чи не ранувато розповідати про деякі речі ді-тям? А коли ще? У технікумі та університеті вже як правило пізно виправляти помилки виховання та сві-тогляду…

Частина 54 «Будівництво і руйнування»
+-

Сусід-вчитель пиячить суворо і чхає на все і всіх. Сьогодні летів як завжди на автівці і… врізався у шкі-льні ворота. Відтепер за цей вчинок він буде виконувати обов’язки особистого водія директриси. Як тут все просто! Село гуде… Але то чуже життя і краще навести лад у своєму, а потім щось казати на інших. Хоча розумію, коли гризуть кістки таким от вчинкам… Ото такі справи.
Загалом, як важко щось створити і легко зруйнувати. Будували ворота декілька днів – а за долю секунди їх знесли. Так і з відношеннями між людьми…
Сьогодні прибирання території – усіх дітей та вчителів вивели на вулицю «вилизати» територію. Ну ви розумієте , що «всі» – це неправда, бо є ж деякі особистості, які… Повеселило, що спочатку розпалили вогнища з листям, а потім вивели всіх на стадіон дихати димом. Добре, що вдалося загасити! Зараз граб-лями пройшлися по стадіону, а раніше – віниками замітали всю територію, ще й і картоплю садили.
На цьому «суботник» не закінчується – вчителів «запрошують» колгоспники прибирати територію у селі. З однієї сторони – добре слідкувати за чистотою у селі, але коли у тебе достобіса справ і ти хворієш, ще й засинаєш на ходу, то якось зовсім невесело від цих «суботників».

Частина 55 «Діти і природа»
+-

Село – начебто тут нічим не перелякати дітлахів! Але вловивши хруща і показуючи його на уроках, я отримав несподівану реакцію від деяких учнів! «ААА, ХРУЩ! Приберіть!». І це кричали хлопці! Причо-му абсолютно серйозно… Травми у дітей є різні і якщо замислитися, це сумно. Скоріше всього, коли вони були зовсім маленькі, їм кинули хруща на обличчя або у волосся. Від цього і пішла така фобія. Отже, за-спокоїти і пояснити дитині, що це звичайна комашка… Хоча до інших тварин – відношення як правило спокійне.
Проводжу лекцію щодо кажанів декілька разів, щоб діти запам’ятали – не можна їх ловити. Якщо вкусить – то є дуже погано, бо вони переносять сказ! А сказ і досі є смертельним: якщо не ввести вакцину у перші дні після укусу, то людина помре. Станом на 2016 рік, за весь час у світі лише дві людини змогли вижити після сказу. Страшна хвороба, тому вкотре розповідаю дітлахам про цю небезпеку. Якщо кажан влетів у приміщення – відкрити вікно, вимкнути світло і вийти з кімнати – і тваринка сама втече. Якщо ж тваринка сховалася і треба її зловити, то варто одягти товсті рукавиці, щоб вона не прокусила шкіру.
Деякі учні тягнуть різноманітних тварин у школу – гусінь, жуків… Цікаво їм знати, що це є! Найцікавіше принесли восени – величезну гусінь бражника молочайного. Ця гусінь дуже яскрава! Оскільки вона жи-виться молочаєм – отруйною рослиною, то й і забарвлення у неї яскраве, бо вона показує цим «Я отруйна, не їж мене». Цю гусінь я лишив у кабінеті – відгодував її, доки вона не перетворилася у лялечку. А потім поклав біля вікна – і кожні 2-3 тижні зволожував землю у банці, бо інакше вона б загинула. Увесь час діти прохали показати лялечку у надії, що з’явиться метелик… Ось вже і весна, але комашка ніяк не хоче по-казуватися. Бражник з’явиться лише у червні – коли мене вже не буде у цій школі. Тому, нажаль, діти не побачили цього метелика.
На вулиці тепло і сонячно, тому виводжу дітей на вулицю і розповідаю про рослин і тварин. Як правило це звичайні види – птахи (горобець польовий і хатній, крук, вівчарик-ковалик, дрізд співочий та ін.), ко-махи (павичеве око, кропивниця, білани, червоноклоп…), рослини (кульбаба, медуниця…). Деяким учням це цікаво, а інші – нудьгують. Проте це набагато краще ніж у чотирьох стінах розповідати про флору і фа-уну Сумщини.

Частина 56 «Табу для вчителя»
+-
Найголовніше правило вчителя – не критикувати при дітях іншого вчителя! Розплачуватися за це будуть всі вчителі. Пояснення цьому дуже просте – діти починають не слухати вчителя, якого критикують, а з часом – ігнорують і інших вчителів, сперечаються і біжать плакатися до керівництва школи, коли їм щось не подобається. Тобто втрачається розуміння дітьми, що вони у школі, а не на базарі. І нахабніють «не по дням, а по часам».
Отже, сьогодні завітала до мене у кабінет Тася два рази! Адекватність у цієї вчительки відсутня. Скло у кабінеті дрижало від її крику, а я спокійно їй відповідав «Не можу я замінити Ваші уроки». Ще тиждень тому попередив завуча, що їду додому. Але вона не чує… Подібний маразм був і раніше, але вперше на мене кричать при дітях! І зривають урок! Після криків гримає дверима з такою силою, що аж відлуння йде і штукатурка сиплеться…
Відомо, що є несправжні друзі, а вороги – завжди справжні! От оце ворога я знайшов на свою голову! Але тут схоже на клініку!
Що відбувається, коли реагуєш спокійно на крики? Починають шукати інший шлях, щоб розізлити. На-віть дітей будуть намагатися налаштувати проти мене, але більшість проігнорують ці спроби. Третя світо-ва не вийшла… Хоча у восьмому класі знайшлися ті, хто піддався… Троє дівчат тепер зривають мені уро-ки і переконані, що їм все зійде з рук. Навіть гримати дверима почали…
Почав тиснути на керівництво школи, щоб прийняли міри і заспокоїли Тасю. Не знаю як, але врешті-решт все притихло… Чи може то мені так здалося?
Хоча з восьмим класом тепер важко. Лише троє учениць вносять серйозну суматоху – не такі оцінки, не така контрольна… Але вже не бігають і не гримають дверима – тому справлюся з цим. Скоріше всього, на наступний рік вони ще більше знахабніють! Проте, одна учениця перейде у іншу школу восени, тому дис-ципліна стане кращою!

Нотатки сільського вчителя by FullMetalEkolog
© Віктор Пархоменко, 2017
For licensing or usage, please contact fullmetalekolog@gmail.com


Вернуться к началу
 Профиль Персональный альбом  
Ответить с цитатой  
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 29 ]  На страницу Пред.  1, 2

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения

Перейти:  
cron
Создано на основе phpBB® Forum Software © phpBB Group
Русская поддержка phpBB
Мобильный вид
Разработано и поддерживается сообществом "Velo-minus-Sport", г.Сумы, Copyright © 2006-2016
director@velo-sport.sumy.ua