Нарешті можу написати звіт про цікаву вело подорож!
Ще декілька місяців тому мій товариш запропонував мені проїхатись до великого озера на кордоні штатів Юта та Айдахо. У цьому місяці твердо вирішив не відкладати поїздку. І ось нарешті ми таки проїхали цей маршрут. Зробивши трек маршруту я зрозумів що буде дуже важко, 5 перевалів два з них більше 2000 метрів один взагалі 2740
.
Я до цього пішки заходив на значно нижчі вершини. А тут на вело. Я звичайно трохи краще став їздити у горах. Але все ж таки розумів що перевали вижмуть з мене всі сили. Якщо по рівному то 240 км мене б зовсім не злякали, теж не легко але я не раз такі дистанції долав. А тут ці перевали…Я ретельно вивчав карту, а потім вирішив взагалі не думати про ці гори. А просто їхати. Друга проблема спека
. У Юті по справжньому спекотне літо. За 30 км я міг випити всі свої 3 пляшки води, які я завжди беру з собою. Але відступати пізно. Перед поїздкою встиг потренуватись почувався не погано. Встав о 4 ранку заїхав до товариша. Поїхали!!!
Місто ще спало, приємний вітерець та гарний настрій. Гарний старт. Перший етап це підйом який починається ще у місті каньйон Емігрантів. Я тут багато разів їздив, але завжди важко. Дуже крутий підйом, який серпантином заходить на вершину. Похекавши перед вершиною ми залізли на перший невеличкий перевал
а потім і на Велику Гору (вона так і називається у місцевих).
Потім спуск до Східного каньйону. Під час спуску сильно замерз, руки та ноги занімили, швидкість під 70. Але у долині зігрівся.
Дорога тут чудова навкруги озера та чудові гори.
Навіть зустрічались олені. На жаль біля доріг багато мертвих тваринок збитих машинами
… Доїхали до містечка Морган. Не дивлячись на піратську назву містечко дуже мальовниче та приємне.
Трохи перекусили фаст фуду.
Поїхали до наступного перевалу. По дорозі зупинились набрати води у магазині на дверях якого був незвичний для України напис.
Далі вгору. Стало жарко, на гору лізти по жарі набагато важче. Але третій перевал був не дуже довгий заліз більш менш нормально.
Далі спуск, дорога рівнесенька до тог ж пряма має же без серпантину. Ту був рекорд швидкості 77,6!!!
Трохи перепочили перед головним штурмом. Далі нам у ці гори їхати.
Тепер залишилось добратись до найбільшого перевалу Монте-Крісто. Навіть назва трохи лякала, а висота 2740 ще більше. Полізли вгору. Спочатку було нормально. Але потім почалось круто вгору
З відсіля я приїхав
а туди мені їхати
швидкість впала до 10 а іноді до 8. Потім взагалі закінчилось пальне. Якщо на рівнині я вчасно не їв то просто падала швидкість але потихеньку сунувся додому до кухні з борщем. Але тут у горах все…немає калорій і я зупинився.
У рюкзаку були батончики типу Снікерс. Вкинув… у животі щось побулькало. Я трохи почекав та знову поїхав потихеньку вгору. Нарешті заліз на вершину.
Урааа..рекорд висоти у моєму житті.
Як на вело так і пішки. Залив у пузо води. Доречі пузо навчилось розтягуватись та вміщувати у себе неймовірну кількість рідини. Після заправки водою я був схожий на відвідувача пивної а не на гірського велосипедиста. Але пузо магічним чином зникало протягом години. При цьому по кущам я має же не бігав. Куди воно зникало??
Після графа Монте-Крісто довгий спуск. Трохи відпочив та зміг насолодитися краєвидами на гори та ютівські ферми. Доїхали до невеличкого села яке чомусь нагадало мені рідні села.
Ось ця вивіска взагалі шедевр.
Попісяти можна тільки після шопінгу.
На рівнині почав тримати більш менш нормальну середню 25-27 так під’їхали до останнього перевалу. Залізти на нього а там тільки вниз до фінішу. Поліз як на амбразуру…Сопів, хрюкав а таки заліз
.
На вершині зробив фотку та порозмовляв з якимись білками чи пацюками які повилазили з нірок та дивились на мене з цікавістю та легким презирством.
Спуск до озера.
Ось воно Ведмідь Озеро. ПРИВЕТ МЕДВЕД.
Далі Гарден Сіті де у нас замовлено готель.
Нарешті відпочинок.
Трохи статистики.
загальний час приблизно 15 годин. Дуже багато витрачав на відпочинок після "американських гірок"
Результат не вражає.
Але для мене головне що я доїхав.
Наступного дня з’їздили у сусідній штат за вином
, бо у Юті купити алкоголь проблема.
А у Айдахо у першому ж магазині купили пляшку вина на вечір. Купували вино у містечку з дивною назвою Риб'ячий Рай.
Потім повернулись до Юти
Поплавали у озері, озеро фантастично красиве та величезне.
Та знайшли його зовсім недавно
Поїли кавуна, сходили у невеличкий ресторан а потім спати.
Рано в ранці поїхали назад до Солт Лейк іншою дорогою легшою та коротшою.
Одразу ж для розминки перевал. Лізли вночі. Але було видно як починало світати.
А ось і вершина першого перевалу. Потім довжелезний спуск.
Замерз неймовірно. Цокотіли зуби, ноги заморозило, паліці на руках ледь відчував.
Але каньйон пречудовий, дуже красивий спуск. Як потепліло взагалі було приємно котитись.
Так приїхали до Логана. Трохи перепочили у передмісті Логана
Попереду поїздка по великій трасі та ще й вгору
Поїхали до наступного перевалу. На відміну від першого дня дорого проходила по величезній трасі. Навкруги потоки машин. Вже почало припікати. На вершину заліз не дуже бадьоро, знову захотілось калорій, тому робив зупинку на заправку. Але знову ж таки навіть біля траси краєвиди супер.
Нарешті Вершина останнього перевалу
Потім спустились у долину. Тут вже почалось справжнє пекло
. Вода випивалась миттєво. На трасі біля машин взагалі було неможливо. Головне не зупинятись, якщо коли їдеш ще трохи продуває, то на зупинках здається що гориш. Мій товариш знайшов рятівну вело доріжку без машин яка не припинялась до самого Солт Лейку. Швидкість можна було підняти бо спокійно їхалось 30 а іноді більше. Але постійно доводилось зупинятись на ось таких перехрестях.
Біля одного перехрестя вирішили перепочити бо тут стояли апарати для поливання які чудово бризкались водою. Здавалось що не дуже жарко. Подивився температуру на велокомпі.
Не жарко…
А яка була температура коли було жарко??? Трохи додали швидкості. І ось вже видно хмарочосики Солт Лейка.
Ще кілька км у місті і все. Фініш!!! Зайшовши у будинок відчув що мені холодно. Заліз під ковдру. Напився води…Потів відчув що жарко, а потім знову холодно. Зрозумів що перегрівся. Вирішив поспати. Прокинувся через декілька годин. Почував себе нормально. Руки та обличчя чорні від засмаги, губи як калоші, потріскались. Та це не проблема головне зганяв у гості до Ведмедика!!!
Статистика
Дистанція 203 км
Час у сідлі 8:52
Середня швидкість 23 км\год
Максимальна 67.27 км\год
Загальний час приблизно 11 годин
Трохи краще. Але все одно до гір та спеки ще треба звикати. Радий що зміг подолати цей маршрут!!!
Ось така поїздка. Всім привіт!!!!
Вхід
Галерея
Допомога
Пошук
Канал
